История и современное состояние лесополос Биосферного заповедника "Аскания-Нова" Текст научной статьи по специальности «Биологические науки»

Аннотация научной статьи по биологическим наукам, автор научной работы — Листопадский М. А.

Освещается история создания и современное состояние всех лесных полос Биосферного заповедника " Аскания-Нова ". Посадка лесополос проводилась с 1932 по 2001 гг. Этот период разделен на четыре исторических этапа. В результате современной инвентаризации подана картосхема лесополос заповедника и указана высота насаждений, ширина, длина, возраст, тип орошения, породный состав, типологическая и структурная формулы древостоев. Современные лесополосы покрывают 234 га территории заповедника, что составляет около 1% его территории. Сделан вывод о типологической и пространственной неоднородности современных лесополос заповедника. На основе учения о степном лесоведении обосновывается необходимость скорейшей экологической реабилитации насаждений.

Похожие темы научных работ по биологическим наукам , автор научной работы — Листопадский М. А.

Текст научной работы на тему «История и современное состояние лесополос Биосферного заповедника "Аскания-Нова"»

М.А. Листопадський 1СТОР1Я ТА СУЧАСНИЙ СТАН Л1СОСМУГ Б1ОСФЕРНОГО ЗАПОВ1ДНИКА "АСКАШЯ-НОВА"

Бюсферний 3anoeidHUK "Аскашя-Нова" iMeHi Ф.Е. Фальц-Фейна НААН Украгни

Висвилено ieroprn створення та сучасний стан Bcix лiсових смуг Бiосферного заповедника "Аскашя-Нова". Висадка лicоcмуг проводилась з 1932 по 2001 рр. Цей перюд подьлено на чотири еторичш етапи. За результатами сучасно! швентаризацп наведено картосхему лicоcмуг заповiдника та вказано висоту насаджень, ширину, довжину, вiк, тип зрошення, породний склад, типолопчш та cтруктурнi формули деревосташв. Сучаcнi лicоcмуги вкривають 234 га територи заповiдника, що становить близько 1% його площъ Зроблено висновок про типолопчну та просторову неоднорЦшсть сучасних лicоcмуг заповiдника. На засадах степового лкознавства обгрунтовуеться потреба невЦкладно! еколопчно! реабiлiтацii насаджень.

Ключовi слова: Аскашя-Нова, мсосмуги, типолог1я, степове лкорозведення, 3anoeidHrn режим.

М.А. Листопадский ИСТОРИЯ И СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ЛЕСОПОЛОС БИОСФЕРНОГО ЗАПОВЕДНИКА "АСКАНИЯ-НОВА"

Биосферный заповедник "Аскания-Нова" имени Ф.Э. Фальц-Фейна НААН Украины

Освещается история создания и современное состояние всех лесных полос Биосферного заповедника "Аскания-Нова". Посадка лесополос проводилась с 1932 по 2001 гг. Этот период разделен на четыре исторических этапа. В результате современной инвентаризации подана картосхема лесополос заповедника и указана высота насаждений, ширина, длина, возраст, тип орошения, породный состав, типологическая и структурная формулы древостоев. Современные лесополосы покрывают 234 га территории заповедника, что составляет около 1% его территории. Сделан вывод о типологической и пространственной неоднородности современных лесополос заповедника. На основе учения о степном лесоведении обосновывается необходимость скорейшей экологической реабилитации насаждений.

Ключевые слова: Аскания-Нова, лесополосы, типология, степное лесоразведение, заповедный режим.

HISTORY AND PRESENT STATE OF FOREST BELLS IN THE BIOSPHERE

RESERVE "ASKANIA NOVA" The F.E. Falz-Fein Biosphere Reserve Askania Nova', National Academy of Sciences, Ukraine

The history of creation and the current state of forest belts of the Biosphere Reserve "Askania Nova" are given. Planting of the forest belts was carried out from 1932 to 2001. This period is divided into four historical stages. A schematic map of the forest belts of the reserve is given as a result of up-dated inventory and a height of plantings, width, length, age, type of irrigation, species composition, typological and structural stands' formula are listed. The modern forest belts cover 234 hectares of the reserve, which is about 1% of its territory. The typological and spatial heterogeneity of the modern belts of the reserve are concluded. The necessity of speedy ecological plants' rehabilitation based on scientific principles of steppe dendrology is substantiated.

Key words: Askania-Nova, forest belts, typology, steppe dendrology, reserved regime.

Антагошстичне вЦношення лку i степу - одне з найбыьш актуальних питань сучасно! бюгеоценологп. Воно е тематичною вксю для степового лкознавства - актуального наукового напрямку сучасно! екологп. I чим динамiчнiше середовище людського кнування, тим вш актуальшший. Одшею з головних задач бюсферних заповЦниюв е монiторинг ландшафтного i бiологiчного рiзноманiття найбiльш типових та збережених дыянок бiосфери (Закон Украши. 2005; Положення. 2009). Бшсферний заповiдник "Аскашя-Нова" представляе собою комплексну монiторингову дiлянку площею понад 33307 га. На данш територп представленi зональнi та iнтразональнi автохтонш степовi бiогеоценози/ а також агроекосистеми, дендрологiчний та зоологiчний парки, населен пункти. Невiд'емним елементом територп заповедника е лiсосмуги. Вони входять до складу мкцевого агроландшафту, що представлений у буфернш зош та зош типового землекористування. Таким чином, асканшсью лГсосмуги, як i в быьшосп степових запов^ниив Украши, е типовою складовою i потребують безперервного контролю з боку науковщв. Але не зважаючи на це, !х стан практично не вЦображаеться навГть у зведенш нормативнш документацГ! (Державний кадастр. 2006).

Проблема вирово! ерозп грунтГв е однГею з ключових для регюну заповГдника. ПиловГ бурГ неодноразово фшсувались на територп заповЦника в минулому: 1921, 1928, 1930, 1936, 1946, 1948, 1954, 1957, 1960 рр. (Итоги. 1961) та поновились за сучасних умов ведення агровиробництва в регюш Асканп-Нова: у 2003 р. (усне повЦомлення С.С. Звегшцова), 2007 р. (Горбань, 2009) та у 2010 рощ. Головною причиною даного явища, в останнш час, е вЦсутшсть належного догляду за л^осмугами (Белова, Травлеев, 2008; Фурдичко, Стадник, 2008). Тому мошторинг лкосмуг, як протиерозiйних насаджень, не втрачае свое'! актуальносл i зараз.

Лкосмуги створюють загальний вигляд принципово рГзних, за характером природокористування, територш степового твдня Украши. Таким чином систему лкосмуг, як рукотворш бюценози, не можна розглядати у вгдривГ вгд природних процесiв та господарсько! дГяльност людини. Рахуючи часову дискретшсть практики степового лiсорозведення на сучаснш територп ISSN 2225-5486 (Print), ISSN 2226-9010 (Online). Бiологiчний вкникМДПУ. 2015. №1

зaпoвiдникa/ дoцiльнo вивчити icropto cтвopення та вcтaнoвити актуальний cтaн/ y якoмy пеpебyвaють зазначет кyльтypфiтoценoзи.

Бiocфеpний зaпoвiдник "Acкaнiя-Hoвa", завдяки cвoïй icтopiï та пpиpoдним кoмплекcaм, привертав увагу бaгaтьox видaтниx вчен^, кoтpi працювали в Аcкaнiï-Hoвa: Г.М. Виcoцькoгo (1923), В.М. Сyкaчoвa (1923), В.В. Ста^ин^тою (1929-1933), С.1. Медведева (1924-1933) та im (РябкO/ 2007).

Першим xto oпиcaв деpевнi на^дження та лicopocлиннi yмoви в Acramí -Hoвa з нayкoвoï точки зopy, 6ув видатний вчений акад. Г.М. Вишцький (1928). Пеpшi cпpoби cтвopення лiнiйниx деpевниx нacaджень в Acкaнiï-Hoвa припадають на 1932 р. (Кapacев, 1962, cтop. 87). ^чаток aктивнoгo cтвopення лicoвиx cмyг в aгpoценoзax дaтyeтьcя 1946 р. (Каплу^в^ий, 1953). При цьoмy/ вже в 1962 р. бyлo виcaдженo быьшу чacтинy лicocмyГ/ щo cьoгoднi вxoдять дo cклaдy зaпoвiдникa. В пoдaльшoмy, кoнтpoль за icнyючими нacaдженнями та cтвopенням нoвиx деpевocтaнiв був пoклaдений на фaxiвцiв вiддiлень дocлiдниx гocпoдapcтв Hayкoвo-дocлiднoгo iнcтитyтy тваринництва cтепoвиx paйoнiв iм. М.Ф. Iвaнoвa "Acкaнiя-Hoвa" (дaлi 1ТСР "Acкaнiя-Hoвa"). Haпpикiнцi XX ст. мoнiтopинг cтaнy лicocмyг був пoклaдений на мicцевi opгaни викoнaвчoï влади та здiйcнювaвcя cилaми пpедcтaвникiв Xеpcoнcькoгo деpжaвнoгo лicoгocпoдapcькoгo oб'eднaння '^pco^ic". Зoкpемa на теpитopïí Чaплинcькoгo paйoнy лicoвпopядкyвaння пpoвoдилocь Укpaïнcьким державним лicoвпopядкyвaльним виpoбничим oб'eднaнням "Укpлicпpoект" (oфiцiйнa назва cтaнoм на 1994 р.). Пicля вЦ'еднання Бiocфеpнoгo зaпoвiдникa "Acкaнiя-Hoвa" вiд 1ТСР "Acкaнiя-Hoвa" в oкpемy ycтaнoвy та впpoвaдження нayкoвцями зaпoвiдникa мoнiтopингy стану пoпyляцiй птaxiв/ щo мешкають y лiœcмyгax, пocтaлa гocтpa пpoблемa y з'яcyвaнm aктyaльнoгo cтaнy ocтaннix. В результата чoгo бyлo вcтaнoвленO/ rn;o ocтaннe землевпopядкyвaння в межax дocлiдниx гocпoдapcтB/ землi якиx вxoдять дo cyчacнoï теpитopïí зaпoвiдникa/ бyлo пpoведенo в 1983 р., пicля чoш, на нашу думку, oтpимaнi дат пpocтo "кomювaлиcь" з poxy в рш без cyттeвиx кopектив.

Не зважаючи на пocтiйнi бoтaнiчнi дocлiдження в Acкaнiï-Hoвa, лicocмyги майже завжди залишалиа пoзa yвaгoю дocлiдникiв. Тoмy, iнфopмaцiя щoдo ïx шнф^рацш i якicнoгo cтaнy пpедcтaвленa нaдзвичaйнo фpaгментapнo та безcиcтемнo. Фaктичнo, належний наугавий cyпpoвiд cтaнy лicocмyг зaвеpшивcя y 1962 poцi.

Haшoю метою бyлo пpoвеcти тoтaльнy iнвентapизaцiю вcix нaявниx лicoвиx cмyг зaпoвiдникa i ïx типoлoгiчний oпиc. Пoдiбнi дocлiдження, на наш пoгляд, е дoцiльними не лише для "Acкamï-Hoвa", а й шш^ пpиpoдooxopoнниx oб'eктiв, дo cклaдy якиx вxoдять лicocмyги (Лист^пад^ий, 2014).

В пpoцеci пpoведення po6oto aвтop неoднopaзoвo звеpтaвcя за кoнcyльтaцiями та дoпoмoгoю дo cвoïx шлек д.б.н., пpoф. член. -кop. НАНУ

Травлеева А.П. та д.б.н., проф. Зверковського В.М. за визначенням методичних принципiв типолопчного опису деревостанiв; д.б.н., проф., п.н.с. Стадника А.П. - щодо процедури отримання картографiчних матерiалiв та звггно1 документацй, що використана в робота; к.б.н., с.н.с., завЦуючо! лабораторй дендролопчного парку "Аскашя-Нова" Гавриленко Н.О. та к.с-г.н., п.н.с. Рубцова А.Ф. - у визначенш видово'1 належностi дерев та наданш наукових консультацiй, архiвних даних та зв^но'1 документацй' лабораторй' дендропарку; д.е.н., проф., проректора з науково'1 роботи Одеського нацiонального економiчного унiверситету Балджи М.Д. - надання раритетно'' лiтератури; к.iстор.н., доц. Тавршського нацiонального унiверситету iм. В.1. Вернадського Задерейчук А.А. - надання кторичних раритетних джерел з власно'1 бiблiотеки та консультацiй щодо перших етатв лiсорозведення на Херсонщинi та Мелггопольщиш; фахiвцю лабораторй' бiомонiторингу та заповедного степу Бiосферного заповiдника "Аскашя-Нова" Звегшцова С.С. - неодноразовi консультацп та надання власних картографiчних матерiалiв. При проведенш роботи автор неодноразово звертався до ствробггниюв заповiдника за усними поясненнями щодо поточних питань: д.б.н., проф. Стекленева Е.П., к.б.н., с.н.с. Слепченко Л.А., к.б.н., с.н.с. Лобанова М.В., к.с-г.н, с.н.с. Треус М.Ю., Стопкевича О.П. та iн., за що автор 1м щиро вдячний.

Особливу подяку автор висловлюе к.б.н., с.н.с., директору Бiосферного заповiдника "Аскатя-Нова" Гавриленку В.С. за постiйну i всебiчну допомогу при проведеннi цього дослЦження. МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ

Матерiалом для дано'1 роботи служили архiвнi матерiали, науковi публiкацii, наукова зв^на документацiя, картографiчнi матерiали землевпорядкувальних органiзацiй, фотоматерiали. Завершальним етапом збору матерiалу стала власна iнвентаризацiя лкових смуг заповiдника, що проводилась з 2009 по 2012 рш.

До аналiзу залучали метричнi характеристики насаджень: довжину, ширину, висоту кожно'1 лкосмуги та окремо 1х рядiв. Характер зрошення: богарний (без штучного зрошення), безпосередня близьюсть зрошувальних каналiв, дiя зрошувальних машин ("Фрегат", "Днепр" "Волжанка", "Кубань"), випадкове тдтоплення, що вЦбувалось в результатi затоплення лiсосмуги зрошувальними машинами або поривами водогiнних господарських трубопроводiв тощо.

Рiк посадки л^осмуги визначали за архiвними даними (Архiв Бiосферного заповiдника Асканiя-Нова), картографiчними i звiтними матерiалами ВО "Укрлiспоект", л^ературними даними (Каплуновский, 1953; Карасев, 1962). В окремих випадках для встановлення вжу насаджень використовували пт нещодавно зрiзаних дерев, де пiдраховували юльюсть рiчних кiлець. Використовувались матерiали космiчноi зйомки Landsat Ltd., що ISSN 2225-5486 (Print), ISSN 2226-9010 (Online). Бiологiчний eicHUKМДПУ. 2015. №1

представленi в середовищi комп'ютерно'1 програми "Google Eаrth" з '1х ретроспективою у 20 роюв.

Породний склад деревостанiв описували по рядах в лкосмузг За умови орiентацii лiсосмуг "пiвдень - твтч", опис породного складу проводили iз заходу на схiд. У випадках орiентацii насадження "захiд - схЦ" породний склад характеризували з пiвночi на пiвдень. В багатопородних рядах 1х скороченi назви поеднувалися (Р+Д тощо). Першим зазначалась така порода, що переважала за юльюстю екземплярiв в рядку. За умови значних деструктивних процеав, що мали мкце в дослiджуваних лiсосмугах (наслiдки несанкцюнованих рубок, палiв, випасу худоби, що привели до значного, школи майже абсолютного знищення лiсосмуги), зазначали: "поодиноко" - коли вцiлiлими були окремi дерева або 1х групи (2-10 особин), що знаходяться на значнш вЦсташ одна вiд одно'1 i не перевищували 25% вiд плошд первинно'1 закладки та "фрагментарно" - для випадюв коли лiсосмуга втрачала 50-75% свое' лковкрито!' площi. При цьому дотримувались визначення проф. Г.Ф. Морозова, що дозволило з методично' точки зору, вЦокремити одиноко розташоват дерева вЦ деревних насаджень: "совокупность древесных растений, измененных как в своей внешней форме, так и в своем внутреннем строении под влиянием воздействия их друг на друга . " (Морозов, 1949, стор. 5). Власне лкосмугами вважали насадження, що вЦповЦають науковому визначенню у довЦковш лiтературi (Энциклопедия агролесомелиорации, 2004; Словник-довiдник з агроекологп, 2007; Фурдичко, Стадник, 2010а).

Типолог1чний опис дослЦжуваних деревостанiв проводили на засадах вчення про штучш лiси степово'1 зони, розробленого проф. О.Л. Бельгардом (1960, 1960а, 1971) - единого науково обгрунтованого методолопчного шструменту, що вЦповЦае умовам пiвденного степу Украши (Белова, Травлеев, 1999). Рахуючи значну подiбнiсть типiв лiсорослинних умов (ЧПо-1, ЧП1 та ТКГ0-1, ТКГ1, ТКГ1-2) (за О.Л. Бельгардом, 1971), до аналiзу залучались лише тип екологiчноi структури (свiтлова i вiкова структури) та тип деревостану - головнi параметри, що обумовлюють просторовий розпод1л птахiв у штучних деревних насадженнях (Губкин, 1975; Белик, 2009, стор. 100119; Гавлюк, Степанкина, 2011; Сухолозов, 2011; Листопадский, 2012а, 2014а; Listopadsky, 2013). Основою опису лiсосмуг е типолопчна формула, що компонуе у собi всi найголовнiшi ознаки дослЦжуваного культурфiтоценозу (Бельгард, 1971, стор. 161-162). Використання дано! формули дае змогу комплексного динамiчного опису конкретного насадження без його прив'язки до спонтанних сукцесшних змш екзогенного (переважно антропогенного) походження. Застосування типологiчних формул, як шструменту опису деревного насадження, дае змогу характеризувати зазначеш насадження в динамщ i створюе умови для коректного вЦображення данох iнформацii у

Biological Bulletin 161 fe ---

щорiчних наукових 3BÍTax "Лггопис природи" - головних зв^них документах заповiдникiв Украши (Листопадский, 2014).

Структурна формула характеризуе безпосереднiй стан насадження на момент його опису. Даеться характеристика кожного ряду в лiсосмузi окремо. Рахуючи "вибiрковий" антропогенний тиск на рiзm породи в лкосмугах, даний пiдxiд означуе актуальний стан порЦ в кожному ряду а вЦ так i щлкшсть окремого ряду, що може не вЦповЦати стану лiсосмуги в щлому, який описаний за типолопчно! формулою (Энциклопедия. 2004). В чисельнику наводиться скорочена назва породи дерева в ряду, в знаменнику - середня висота цього ж ряду. Для багатовидових рядiв наводиться вЦповЦна кiлькiсть порЦ у порядку зменшення ix юльюсно! представленостi (Гл+Д тощо). Перед знаком дробу вказано тип штучного зрошення (за наявносл): К - канал, Ф - дш зрошувально'! машини "Фрегат" тощо). Шсля знаку дробу - фiзiологiчний стан насадження: jiv - головна порода насiнiння не утворюе, ad - насiння утворюе. Останньою, за знаком дробу, подаеться фактична ширина лкосмуги.

Дана робота виконана в межах вивчення бюценотичних аспекпв формування угруповань птаxiв у деревостанах заповедника.

Результати та ix Обговорення

1сто^я. За даними спорово-пилкового та радiовуглецевого аналiзiв вiдомо, що на територп сучасно'! Асканп-Нова були вiдмiченi сосна (Pinus sp.) (переважно), береза (Betula sp.), дуб, липа (Tilia sp.), берест (Ulmus sp.), выьха (Alnus sp.) та лщина (Corylus sp.). Л.Г. Дшесман зазначав, що ix представлетсть у вибiркаx складала вiд 5 до 9% пилку, i постшно зменшувалась впродовж голоцену (Динесман, 1977, стор. 98-99). Сxожi палiнологiчнi данi були шдтверджеш i пiзнiше (Безусько, Костильов, 1992). Зазначеш види, в сучасних умовах, масово зустрiчаються в природних степових лках лiвобережжя Нижнього Дншра. Породи дерев, пилок яких знаходили в Асканй'-Нова, широко представлен у природних лкових насадженнях урочища "Буркути", що репрезентуе природнi екосистеми Нижньодншровсько! арени (Бельгард, 1950, 1971). Природна деревна рослиншсть зникла з плакорних позицш Днiпровсько-Молочнянського межирiччя ще задовго до появи тут постшних поселень людини. Головним чинником у с^мкому зменшеннi лiсiв на Нижньому Придншров'! вважають клiматичнi змiни, що були спричинеш серiею глобальних похолодань у голоцеш (Полынов, 1926, цит. по Белик, 2000; Клеопов, 1990). Антропогенний тиск деревна рослиншсть у Дншровсько-Молочнянському межирiччi почала вiдчувати вже в епоху неолiту, вiн став головним фактором сучасного безлiсся вододШв дослiджуваного регiону (Генсирук, 1975).

Шсля появи перших постшних поселень людини на теренах Дншровсько-Молочнянського межирiччя штучна деревна рослиннiсть з'явилась не вЦразу. Лише з появою мережi населених пунктiв, i в першу чергу нiмецькиx колонiй,

ISSN 2225-5486 (Print), ISSN 2226-9010 (Online). Бiологiчний тсникМДПУ. 2015. №1

була реалiзована державна програма зГ створення розсадник1в плодово-япдних порЦ та таких видГв дерев, що повинш були захищати новоствореш сади вгд влру та жорсткого степового середовища (Облесение степей . 1874; Ерусалимский, 2011). В середиш XIX столггтя на сходГ та заходi вгд сучасно! територп Бюсферного заповiдника "Аскашя-Нова" функцiонували подГ6ш станцп (Ханацкий, 1867; Ганкевич, Задерейчук, 2014). Посадковий матерiал реалiзовувався за шльговими цiнами як для землевласник1в, так i звичайного населення. При цьому для колошстав, що придбали землi у пiвденних степах, було одшею з обов'язкових умов "заниматься облесением" (Вернер, 1889; Садоводство и виноградарство . 1900, 1901). На той момент немае жодних даних про кнування природно! деревно! рослинносл на територп сучасного заповiдника та майже вЦсутня iнформацiя про створення захисних деревосташв у володшнях роду Фальц-Фейшв (Фальц-Фейн, 1997; Гавриленко, 2013; Задерейчук, 2013).

Таким чином, ^ршГ дерева у Тсторичний час в регюш Асканп-Нова з'явились задовго до створення дендролопчного парку. Вони росли на присадибних дшянках в населених пунктах (Фальц-Фейн, 1997; Задерейчук, Кимов, 2014). Породний склад i походження посадкового матерiалу достовГрно невiдоме. Але встановлено, що вже в 1847 рощ деревш насадження в Аскашя-Нова були досить широко представлен по всш територп населеного пункту (Шван, 2008) i перебували переважно на жердняковш стадп (Листопадський, 2012). Найближчими до Асканп-Нова розплiдниками були Великокопанський, Новоолекспвський, а також розсадник при Лукьяшвськш сiльськогосподарськiй школГ (Записки Симферопольского . 1900; Ганкевич, Задерейчук, 2014, стор. 88). Але дефщит посадкового матерiалу продовжував iснувати, у зв'язку з чим було заплановано створити ряд додаткових розплгдниюв. Один з них заметь Новотрощька, як було заплановано з початку, був перенесений, за власно! тщативи Ф.Е. Фальц-Фейна, в околищ Асканп-Нова (зараз с. Штомник Аскан1я-Нова селищно! ради). Його площа складала п'ять десятин (5,45 га). У суадньому Мелггопольському повггу функцiонувaв свш власний розплЦник в маетку "близаветфельд", що постачав посадковий мaтерiaл до схЦних райошв Дншровсько-Молочнянського межирiччя. Секретар Тaврiйського губернського статистичного комiтету К.В. Ханацький так описуе схЦну частину Дншровсько-Молочнянського межирiччя: ". единогласно отзываются объ прекрасном ведении здесь всех отраслей степного хозяйства, к которым можно причислить тщательное облесение степи и разведение фруктовых садов (Ханацкий, 1867, стор. 209). Маеток Тащенак (зараз м. Тащенак Зaпорiзькоí обл.) так характеризувався в ri роки: ". образцовое имение Корниса (господаря - прим. автора) по тонкоруному овцеводству (8000 голов), лесоводству, садоводству, травосеянию (стор. 223)." Надзвичайно яскравою характеристикою вдалого лкорозведення на степовому твдш

Украши е наступна цитата К.В. Ханацького: "He менее замечательна "образцовая плантация" или "учебное лесничество", находящееся в смежности с мызою Юшанлы. Мысль о заведении образцовой плантации принадлежит бывшему министру государственных имуществ, графу Киселеву, а осуществление, быстрое развитие, принесенная и приносимая польза облесению степей, равно как и нынешнее цветущее состояние, тому же покойному И. Корнису. По его проекту, и под его личным наблюдением, в 1844 году начато устройство лесничества садовником Фастом, успевшим не только развести лес, в полном смысле этого слова, из всевозможных дерев и кустарников, способныхъ прочно расти в степях, снабдить и ежегодно снабжать, по баснословно низким ценам, всех и каждого разными деревьями и кустарниками (государственные крестьяне пользуются деревьями безплатно), но и обучить несколько десятков крестьянских мальчиков лесоводству и садоводству. Образцовое лесничество, под которое отведено 100 десятин (109,3 га - прим. автора) степной земли, поныне находится в ведении того же почтенного Фаста, который, между прочим, представил в 1859 г. на вторую Симферопольскую сельскохозяйственную выставку 46 образцов древесин тех древесных пород, которые разведены им и вполне усвоены степной местностью лесничества и вообще степями Бердянского и Мелитопольского уездов. г. Фастъ награжден комитетом выставки большой серебряною медалью . " i далi "На садоводство, лесоводство и шелководство обращают также более внимания, нежели прочие немецкие колонисты. Фруктовых садов 2.206; (дес. - прим. автора), лесных плантаций 47, в них лесных дерев 1002.010, шелковичных в плантациях 493.301 и в живых изгородьях примерно 1025.565" (Ханацкий, 1867, стор. 300). При цьому в описах похЦних природних умов зазначалося: "степь покрыта одной травой, здесь нет даже кустарника, почти нет воды" (Ханацкий, 1867, стор. 167). Аналопчш заходи щодо стимулювання лкорозведення i садiвництва за рахунок шмецьких колошстав-менонтв були властивi не лише Дншровсько-Молочнянському регшну, а й быьшоста регюшв степового твдня Украши та Росп (Ерусалимский, 1998, 2011).

Очевидно, що створеш в той час соцiально-економiчнi умови сприяли веденню саме такого типу господарства та природокористування. Тому територда, що сьогодш входить до сучасних контурiв Бюсферного заповедника "Аскашя-Нова", навряд чи можна вважати такою, що мала принципово шший склад та пропорцп упдь зайнятих шд певне землекористування (окрiм заповЦно!" дыянки степу та зоопарку).

Подальше створення Ф.Е. Фальц-Фейном дендролопчного парку (1887 р.) привернуло увагу науковщв як до одного з перших осередюв штучних деревосташв у посушливому украшському степу. Г.М. Висоцький у свош робота писав: "За швденно-схЦним краем Саду лежить так званий "Л^остеп"1", а у примгтщ значилось: "Лкостепом у Заповеднику звуть участок ISSN 2225-5486 (Print), ISSN 2226-9010 (Online). Бiологiчний тсникМДПУ. 2015. №1

степу поруч з Боташчним садом, що подекуди nopic деревами та чагарниками" (Висоцький, 1928, стор. 69).

Окреме мкце в icropiï створення лicocмуг займае перша висаджена у 1932 р. в Асканп-Нова лкосмуга, що розташовувалась на твшчнш межi старо'1 (Фальц-Фейнiвcькoï) частини дендролопчного парку. Автора ïï закладки, як i площу, нам встановити не вдалося. Ведомо тiльки, що в щ роки в заповеднику активно працював проф. В.В. Станчинський (Дрогобыч, 1997). Вiн, пiд кеpiвництвoм якого працювала в Асканп-Нова Науково-степова станщя, активно висловлювався щодо необх^дноси створення деревних насаджень та прогнозував ïx швидке заселення (зокрема птахами) з найближчих природних лМв (Станчинский, 1933). В подальшому, у 50 -х роках ХХ столптя, на ïï мкщ було створено експериментальну дiлянку для апробацп piзнoманiтниx cпocoбiв висадки лicocмуг. Ця теpитopiя носила назву "Опытные посевы дуба" (Карасев, 1962 стор. 21; Карасев, 1969) i мала площу 17 га. Д.б.н. Г.М. Карасьов, тд кеpiвництвoм якого проведена быьша частина роботи щодо висаджування лкосмуг у регюш заповедника, зазначав : "Лесополоса посадки 1932 г. имеет междурядья шириной 1,5 м, а в ряду дуб от бирючины посажен на расстоянии 0,75 м. Первые три года осуществлялся уход за лесополосой, а затем он был прекращен. К 1958 г. в полосе осталось не более 50% дуба, имеющего высоту 3,5 м с усохшими вершинами". (Карасев, 1962, стор. 87). При проектуванш ново'1 частини дендролопчного парку площа дослгджувано'1 дыянки залишилась без змш (Воловодов, 1969). Шзшше, тсля створення основно'1 частини польових лкосмуг, дшянка була перетворена в ряд куртин ново'1 частини дендропарку, що мають загальну назву "РЦколкся з дiбpoвами" (Каталог рослин . 2012, стор. 9; Листопадськая, 1вашов, 2013). Таким чином практика створення лкосмуг в Асканп-Нова започаткована у 1932 рощ i була започаткована на територп дендролопчного парку. В подальшому дендропарк буде постшно використовуватися як експериментальний полпон з практики створення деревних культуpфiтoценoзiв регюну (Карасев, 1952, 1953, 1969а; Рубцов, 1998; Гавриленко, 2013).

Практика власне польового лкорозведення починаеться в Асканп-Нова з 1946 р. Закладку першин насаджень очолював С.П. Каплуновський (Разработка методов полезащитного . 1957, стор. 175). На пол^ розташованому на твдень в1д однойменного селища, створили чотири лкосмуги, що огортали дослЦне поле 1ТСР "Аcканiя-Нoва" з уcix сторш (Каплуновский, 1953). Площа цих посадок ощнювалась фаxiвцями пo-piзнoму: вiд 2,34 га (Бабич, 1960) до 4,6 га (Каплуновский, 1953), що викликано, скорше за все, поступовим тдсаджуванням нових pядiв дерев. Фрагменти твшчно'1 частини зазначено'1 лicocмуги icнують i зараз. Пеpшi спроби створення лкосмуг на полях 1ТСР "Аcканiя-Нoва" змусили дослЦниюв зробити висновок: "Не смотря на это (значну посуху - прим. автора) лесная полоса выросла и

хорошо развилась, опровергнув, таким образом, долго существовавшее консервативное мнение о том, что в асканийской степи деревья без полива существовать не могут" (Бах-Каплуновская, 1950). Сл1д зауважити, що на територп Дншровсько-Молочнянського межир1ччя, л1сосмуги вже були представлен досить широко. Зокрема, у Гешчеському райош вони мали площу не менше 100 га i були висаджен1 у 1934-1936 рр. (Сокур, 1940). Автор зазначав, що у породному cкладi переважали дуби та гледичiя. Крайш ряди (узлюся) були утвореш маслинкою. До 1935-1940 рр. проф. 1.Б. Волчанецький доcлiджуе люосмуги Брилiвcькоi дослано! станцп, у с. Ка!'рах Захiдних, Вел. та Мал. Лепетихах, Кам'янщ-Дншровськш та iнших регюнах, що розташованi пiвнiчнiше Асканп-Нова. Ширина насаджень в цих регюнах становила 7-15 м. 1х основу створили робшя, клени та гледичiя, у невеликш кiлькоcтi приcутнiй айлант (Волчанецкий, 1954). Досить розвиненими, на той час, були i люосмуги, що розташовувались навколо Старо-Бердянського лicового масиву та в регюш селища Партизани, що на Мелггопольщиш (Орлов, 1955). Для них дослЦники вiдмiчали значш пошкодження найбiльш розвинених дерев за чаав нiмецько-фaшиcтcько'i окупацп (Волчанецкий, 1952). Шзшше, в 1954-56 рр., на територiях Каховського мехaнiзовaного люгоспу та колгоспу "iм. Стaлiнa" (Новотрощький р-н Херсонсько! обл.) висаджено 4 i 4,6 га лicоcмуг вЦповЦно. Дaнi насадження були зaклaденi cпiвробiтникaми каф. лiciвництвa Херсонського ciльcькогоcподaрcького шституту (нинi Херсонський державний аграрний ушверситет). Подальший науковий cупровiд було покладено на вЦды степового лicорозведення та дендрологи 1ТСР "Аcкaнiя -Нова" (Разработка методов . 1957, стор. 208-217). Г.М. Карасьов зазначав, що в щлому на територп Херсонщини, за участю асканшських фaхiвцiв, лише у 1957 р. висаджено близько 300 га люосмуг, а за отриманими результатами один iз сшвробггниюв (Адрiaнов С.Н.) пiдготувaв диcертaцiйну роботу "Принципы современной техники полезащитного лесоразведения в засушливой и сухой степи Европейской территории СССР" (Разработка. , 1957).

Таким чином, можна стверджувати, що для територп Асканп-Нова масштабне створення люосмуг вЦбувалося iз затзненням у 10-15 рокiв. В.Д. Треус в ri роки писав: "Лесополосы Аскании-Нова желанной картины полезащитных насаждений пока не представляют" (Треус, 1952, стор. 25).

З 1947 р. по 1950 рр. висаджування люосмуг на полях очолював Г.В. Вошов (Воинов, 1953), а з 1950 р. по 1969 р. - Г.М. Карасьов. На початку 1970-х роюв полезахисш люосмуги дослЦжувались С.Г. Воловодовим, але звггна документащя щодо проведено! ним роботи (частина звггу з науково-дослёдно!" роботи "ДосвЦ вирощування лicоcмуг на каштанових грунтах твденного степу Укра!'ни" 1970 р. стор. 237-257) не збереглась (!нтродукщя. 1970).

Очевидно втрачений звет е останньою науковою спробою швентаризацп лicocмуг розташованих на cучаcнiй територп заповедника.

Хpoнoлoгiю висаджування лicocмуг Г.М. Карасьов ощнюе так: 1949 р. -10 га; 1950 р. - 136 га; 1951 р. - 262 га; 1952 р. - 70 га. Таким чином, впродовж чотирьох роив було висаджено 478 га лкосмуг (Карасев, 1953а) Але зазначеш плошд не вЦповгдають даним експлшацп люонасаджень того часу (Експлшащя . 1962). Станом на 1958 р зазначаеться лише 320 га, з яких, у зв'язку з незадовыьним станом, було списано 26,1 га (Интродукция древесных . 1976; стор. 72). Зайнята ними теpитopiя, у 1961 р. не перевищувала 220 га (Итоги. 1961; стор. 201). Отже, неведомою залишаеться доля ще 132 га люосмуг. У 1961 р. вже значиться площа в 376 га для яких вказуеться, що 336 з них висаджеш в перюд з 1949 по 1955 pp. До них додавались площд насадженш навколо ферм, cквеpiв быя контор в^ддшень дослЦного господарства та ш., що не дозволяе провести точне пopiвняння площ дослЦжуваних люосмуг (Итоги работ ботпарка . 1961; стор. 150). В зазначеному документа вказано, що лише дубових люосмуг в перюд з 1949 по 1953 pp. було створено понад 727 га (Итоги работ ботпарка . 1961; стор. 148), що на нашу думку е помилковим i значно завищеним показником. Але, за проектом Г.М. Карасьова, який так i не вдалося pеалiзувати, планувалось висадити 960 га люосмуг (Карасев, 1952, стор. 259). Таю даш не ствпадають з шшими джерелами шформацп того часу (Карасев, 1953а, 1961, 1962, 1969), i не мають каpтoгpафiчнoгo тдтвердження. Одним з пояснень piзниць у площах може бути загибель люосмуг. Таю факти редко наводяться у звггних документах того часу i ïx масштаби могли не вЦповЦати дшсноста. ВЦ так, заплановаш пiд лicocмуги плoщi були значно быьшими, нiж 1'х фактична представлешсть, що дозволяло, в свою чергу, збiльшувати плoщi пociвiв. Одшею з причин цього е впровадження поаву ciльcькoгocпoдаpcькиx культур по молодим посадкам люосмуг (переважно дуба висадженого гшздовим методом). Такий cпociб був запропонований акад. Т.Д. Лисенком у 1948 р. (Лысенко, 1949) i практикувався в Асканп-Нова досить активно (Карасев, 1952, 1952а). Але в подальшому вЦ пoдiбниx метoдiв вЦмовились (Карасев, 1962, стор. 101), а ïx автора суворо засуджували (Карпачевский, 2010). Кpiм цього, в зазначеш роки виконували ще один, не менш авантюрний експеримент: висаджування люосмуг на заповедному степу (Карасев, 1952, стор. 272, 274). В результата зазначених пiдxoдiв було втрачено значш площд молодих лicocмуг (Карасев, 1962, стор. 107, 108) i порушено щлинний покрив заповедного степу. В багатьох наукових та звггних документах вказуеться на те, що перше масштабш висадки люосмуг проводили на землях веддыення 1ТСР "Асканея -Нова" №2 "1ль'шка", що були висаджеш до 1957 р. (Разработка методов, . 1957, стор. 204) а також на територп веддыення 1ТСР "Аскашя-Нова" №1 "Молочне" i разом склали 88 люосмуг загальною площею близько 300 га., з

яких 165 га представляли трирядш насадження, iншi - 4-5 ряднi лicовi смуги (Карасев, 1965, стор. 29). В цей же час на територiях шших вiддiлень iнcтитуту юнували лише поодинокi насадження, що не створювали едино! системи лicоcмуг (Объяснительная записка. 1973, стор. 85). В цей перюд (1953 р.) висаджено першу експериментальну люосмугу на зрошеннi (Разработка. 1957).

Шсля 1962 року, коли б^ьш^ть люосмуг вже була висаджена, науковий супровЦ цих насаджень та необхЦш бiотехнiчнi заходи реaлiзовувaлиcь пiд керiвництвом aгрономiв вiддiлень доcлiдних господарств 1ТСР "Аcкaнiя -Нова". З 1979 по 1988 рр. були складеш карти землекористування вiддiлень iнcтитуту з нанесенням на них icнуючих та запланованих люосмуг. Одне з вiддiлень 1ТСР "Аcкaнiя-Новa" - "Маркеево" у 1988 р. було вЦокремлене i його люонасадження почались розглядатися у вiдривi вiд доcлiдного господарства "Аcкaнiя-Новa", яке до цього репрезентувало всю територда заповедника. Було з'ясовано, що станом на 1988 р. на територп веддыення "Маркеево" було створено 30,2 га люосмуг, площа яких з роками збыьшувалась (табл. 1). Головною проблемою того часу була cерiя реоргашзацш та змш пiдпорядкувaння окремих вёддыень в межах доcлiдних господарств, та дослЦних господарств в межах 1ТСР "Аcкaнiя-Нова", що призводило до неоднозначного територiaльного визначення люосмуг. Зважаючи на незaдовiльний догляд за люосмугами нaприкiнцi ХХ cтолiття, фактичш (лicовкритi) площi почали ще быьш не вiдповiдaти картам та планам, складеним фaхiвцями 1ТСР "Аcкaнiя-Новa". Практика Г.М. Карасьова (Карасев, 1969) в створенш трирядних (мiж полями), чотирьохрядних (мiж полями зi cхiдного краю) та п'ятирядних (на межах з господарствами) люосмуг наприкшщ 80 -х та початку 90-х рр. ХХ столггтя почала порушуватися, пiдмiнювaлacя шдсадкою додаткових рядiв до вже юнуючих лicоcмуг. Нaтомicть поновлення дерев, що випали у рядах попередшх посадок, не велось, або було недостатшм. Це пояснюе значну рiзницю у вщ порiд, що входять до складу одних i тих самих люосмуг в сучасних умовах.

Головною оргашзащею, що за чaciв незалежносл контролюе лicовi ресурси Херсонсько! обласп, е Херсонське державне лicогоcподaрcьке об'еднання "Херсонлк" (дaлi ХДЛО "Херcонлic"). У 1994 р. лкотаксащю полезахисних насаджень, розмщених на територп зaповiдникa проводила Украшське державне лicовпорядкувaльне виробниче об'еднання "Укрлкпроект", що е гадзв^ною оргашзащею ХДЛО "Херсонлк". Разом з цим, це була перша, за чаав незалежноста Украши, таксац1я люосмуг. Вона була проведена за результатами аерофотозйомки попередшх роив. Голова партп ВО ^^л^прое^" В. Шум, тд керiвництвом якого проводили тaкcaцiйнi роботи у Чаплинському райош i Бiоcферному заповеднику зокрема, зазначав, що остання фактична таксащя насаджень проводилась дослЦними господарствами

1ТСР "Аскашя-Нова" у 1983 р. За даними ВО "Укрлёспроект", на територп Бёосферного заповедника лёсовий фонд, що представлений на 100% категорёею насаджень "полезащитные лесные полосы" i складае 250,0 га. (табл. 1). Тобто за даними ХДЛО "Херсонлёс", лёсовий фонд заповедника становить 250 га, що у порёвняннё ёз актуальними даними перевищено майже на 16 га. При цьому найбёльша вёд'емна динамёка площ лёсосмуг властива вёддёленню "Молочне" i складае понад 48 га (

3 га/рёк). След зауважити, що землевласником територёй, на яких ёснують дослёджуванё лёсосмуги, е 1ТСР "Аскашя-Нова". Догляд за деревостанами виконуеться ХДЛО "Херсонлёс", а Бёосферний заповедник "Аскашя-Нова", як третя юридична особа, на правах природоохоронно'1 установи, регламентуе господарську деяльнёсть в них.

Сучасний стан. Наприкёнцё ХХ та на початку ХХ1 столёття повторно активёзувалося вивчення стану лёсосмуг на територп всёе'1 Степово'1 зони (Ерусалимский, 2005, 2010; Ерусалимский, Тищенко, Ахтямов, 2007; Степанкина, Гавлюк, 2007; Ерусалимский, Тищенко, 2008; Кулик, 2008; Костин, 2009; Данилов, 2010; Гасанов, Рубцов, 2011; Биота искусственных лесов . 2013) та зокрема на степовому пёвднё Украши (Маяцкий, 1978; Балджи, 1997; Лохматов, 1999; Агапонов, 2004; Поляков, Плугатарь, 2005; Фурдичко та ён., 2006; Фурдичко, Стадник, 2008; Фурдичко, Плугатарь, 2010; Плугатарь, 2012; Бурда, Петрович, 2012; Петрович, 2014, 2014а, 2014б та ён.). Безпосередньо на територп заповедника подёбнё дослёдження почали проводитися лише з 2008 року (Гавриленко, Листопадський, 2009, Листопадский, 2010, 2011, 2011а, 2014, 2014б). Лёсосмуги, що перейшли у "спадщину" до заповедника висаджувались та контролювались дослёдним господарством "Аскашя-Нова", якому, як зазначалось вище, пёдпорядковувалося чотири вёддёлення та дослёдне господарство "Маркееве" 1ТСР "Аскашя-Нова". В цей час вони не являли щлёсно'1 системи лёсомелёоративних насаджень.

За результатами останньо'1 швентаризацп лёсових смуг заповедника було встановлено, що на територп заповедника розташована 141 лёсосмуга сумарною протяжнёстю 255,4 км та загальною площею 234,32 га (0,704% вед площё заповедника). З них до складу буферно'1 зони заповедника вёдносяться 61,73 га (0,895% буферно'1 зони), зони антропогенних ландшафтёв - 172,59 га (1,124% зони антропогенних ландшафтёв). Безпосередньо на територп заповедного природного ядра заповедника, за сучасних умов, лёсосмуги вёдсутнё. За аналёзом, структура лёсосмуг в розрёзё вёддёлень дослёдних господарств 1нституту тваринництва степових районёв ём. М.Ф. 1ванова "Асканёя-Нова" -Нацёонального наукового селекцёйно-генетичного центру з вёвчарства виглядае так: "Комиш" - 30,4; "Молочне" - 66,8; "1льшка" - 62,4; "Пётомник" - 22,8; "Маркееве" - 52,0 га. Найстарёшими польовими деревостанами е лёсосмуги (окрём висаджених експериментально), що прилягають безпосередньо до заповедного степу (майже 28,5 га) та такё, що оконтурюють заповёдник (53,6 га).

Площа iснуючих лiсосмуг коливаеться вiд 0,25 (твденна частина лiсосмуги "Бакир") до 10,5 га (лкосмуга № 86, сходна межа заповiдника, рис. 1). Найбыьша за площею лiсосмуга також е i найдовшою у заповеднику. Найвужчими е одноряднi лiсосмуги, ширина яких може сягати до трьох метрiв. Максимально широкi польовi лконасадження утворюються за рахунок розростання дерев вторинно! та третинно'1 генерацiй. Таю насадження мають ширину до 40 метрiв (лкосмуга № 44). Найб1льш високою е лiсосмуга, розташована на сходному схилi Великого Чапельського поду вздовж одше!' з найбiльш крупних його балок-притоюв Великого Чапельського поду. Разом з цим, узлюсям ще!' люово!' смуги проходить арик, що дiяв наприкiнцi ХХ столiття. Таким чином, на цш територй' були сформован досить сприятливi лiсорослиннi умови для зазначеного гледичiевого насадження (лкосмуга № 128, рис. 1). 80,4 га люосмуг зони антропогенних ландшафтав отримують додаткове зволоження завдяки дй' зрошувальних машин "Фрегат". Серед насаджень, що збереглись до цього часу, юнуе значна часова дискретшсть. В щлому висадка основно'1 частини люосмуг була проведена впродовж дванадцяти роюв.

Першi польовi деревостани, що створювались у 1946 рощ навколо першого дослЦного поля, збереглись лише з швшчно! та зах^дно!" частини в1д нього. Найб1льша к1льк1сть лiсосмуг, що збереглись до цього часу, були висаджеш у 1951 рощ, були частиною етапу по створенню перших дубових люосмуг на богар^ та у 1975 рощ - чаа створення Каховсько! зрошувально! системи, шсля чого створення нових лiсосмуг носило етзодичний характер. 1з тих, що збереглись на територй' заповедника, останш насадження створено у 1997 рощ.

Юльюсть рядiв у лiсосмугах коливаеться вЦ 1 до 20. Найбыьш представленими за площею е трирядш насадження (81 га), бьльшють з яких були створена в межах проекту розбудови Каховсько! зрошувально! системи (1967-1979 рр.) (Грановская, Вердиш, 2011). Досить поширеними е однорядш та дворядш лкосмуги - 42 та 41 га, вЦповЦно. Значна представлешсть дворядних лiсосмуг обумовлена несанкцiонованими рубками центрально! породи (переважно дуба), що висаджувалась як центральний ряд. Перифершш ряди люосмуг, що представлен быьш стiйкими породами (гледичiя Gleditsia sp., робшш), залишились менш понiвеченими людиною. Насадження, кыьюстю рядiв значно поступаються за своею площею. Серед них быьшу частку складають насадження з п'яти рядiв, висадженi у середиш ХХ столiття. Досить представленими е лкосмуги з десяти рядiв, приурочен до периферй" земель дослiдних господарств i висадженi у 1950-1960 рр. Люосмуги, представленi 6,7 та 11-20-рядними лiсосмугами, е залишковими насадженнями, що збереглись переважно з середини ХХ столггтя - часу первинних закладок лкосмуг на територй' заповедника, чим пояснюеться 1х незначна площа при значному рiзноманiттi конструкцй' насаджень. Типолопчн характеристики лiсосмуг

заповёдника ёлюструють бёоценотичну структуру насаджень разом ёз ïx екологёчними "стосунками" з оточуючими природними та антропогенними екосистемами.

За станом œi-тлового режиму найбёльш розповсюдженими е максимально освётленё деревостани - 112,6 га. Ix можна роздёлити на двё принципово рёзнё групи: суттево деградованё дубовё деревостани 50-х рокёв та низькобонётетнё робёнёевё насадження друго'1 половини ХХ столёття, створенё на штучно зрошуваних землях Каховсько'1 зрошувально'1 системи. Напёвосвётленё лёсосмуги займають 89,2 га. Бёльша ïx частина представлена старими насадженнями, що знаходяться досить далеко вёд населених пунктёв та зберегли свою первинну структуру. Слёд зауважити, що серед них значно поширенё деревостани з вираженим чагарниковим ярусом. Такё лёсосмуги займають у заповеднику 22,2 га територп. Напёвтёньовё насадження, що е оптимальними з точки зору заселення ïx птахами, складають лише 6,1 га. Деревостани з чагарниками серед них займають лише 4,3 га.

Вжова структура лёсосмуг е бёльш константним явищем. Деревостани, що не досягли стадп зёмкнення крон, у заповеднику займають 12,4 га. Вони майже повнёстю представленё освётленими деревостанами. 16 га займають лёсосмуги, що знаходяться на перехёднёй стадп до жерднякёв. Власне жердняковий стан серед асканёйських лёсосмуг мае невелика кёлькёсть насаджень - 2,5 га. Значно бёльша частка лёсосмуг перебувае у станё переходу вёд жердняковоё' до стану самозрёджування - природного випадання дерев - 12,8 га. Такё насадження мають специфёчну архётектонёку крон i досить часто використовуються птахами для розмёщення гнёзд. У клёмаксовому станё, на стадп самозрёджування, знаходиться 89,1 га лёсосмуг заповёдника. Вони е завершальною стадёею розвитку деревостанёв в умовах пёвденного степу Украши. Саме цё насадження потребують суттево'1' екологёчно'1' реабёлётацп. Разом з цим вони е найбёльш населеними рёзноманётними екологёчними групами птахёв. Бёльшостё цих насаджень (78,1 га) властива вторинна та/або третинна генерацёя деревних рослин, що спричинено значним антропогенним пресом на них (Конспект фауни . 2010, стор. 5). Вегетативне вёдновлення, в лёсосмугах степового пёвдня Украши, стае все бёльш розповсюдженими явищем (Фурдичко, 2006, стор. 322-326).

Тип деревостатв лёсосмуг заповёдника е досить рёзноманётним та динамёчним у часё. Лёсосмуги з представництвом робёнп е найбёльш поширеними у заповеднику. Дана порода присутня у 71 лёсосмузё, загальною площею понад 105 га. Переважання робёнп у деревостанё мають 62 насадження загальною площею понад 81 га. Бёльшу ïx частину представляють чистё монокультури даноё' породи. Зазначенё лёсосмуги приуроченё до пёвнёчно-схёдно'1' частини заповёдника. Вёдповёдно, вагома площа насаджень у заповеднику мають досить незначну представленёсть цёеё' породи.